?

Log in

No account? Create an account

December 2014

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com

Previous 10

Dec. 28th, 2014

REMIX

Не побачу, яка ти прекрасна спросоння.
Не відчую запах присмаку твого волосся.
Не стану твоїми ліками від цього безсоння.
Не дізнаюсь, що пережити тобі довелося.

Я ніколи-ніколи-ніколи тебе не забуду,
І вірю, що це – не пуста багатослівність.
Я вже сам для себе ніби лялька вуду:
Вганяю під шкіру голки – твою чарівність.

На блідих щоках квітнуть маки вогнем –
Безмовний знак твоєї сором’язливості.
Ти все краще й краще з кожним днем:
Ти – вже поза межами важливості.

А я до відчаю все ближче й ближче
Крокую з посмішкою на обличчі.
А воля нижче, нижче й ще раз нижче,
Коли твій голос на ім’я мене покличе.

Ти в кожній посмішці і в кожній сльозі.
В римах незугарних та в збитих ритмах
Ходиш мавкою лякливою по свіжій росі,
Створюючи перебої в моїх алгоритмах.

І знаю я, яка ти прекрасна спросоння,
І відчував запах присмаку твого волосся,
Хоч і не став ліками від твого безсоння
Та не знаю, що пережити тобі довелося.

Але стрункими стають мої алгоритми,
Хоча досі ціную твою ніжну вроду.
Спокійнішають дикого серця ритми,
Розум набуває від пристрасті свободу.

Все з часом змінюється та минає.
Закон життя – його швидкоплинність.
У шаленстві щастя справжнього немає,
Здоровий глузд – найбільша цінність.

Всі знають, найкращі ліки – це час
Та щире бажання бути здоровим –
Звільняють від безглуздих образ,
Вчать дивитись поглядом новим.

На землі твердо та впевнено стою,
Не гублюсь на тернистих стежках,
Самостійно створюю долю свою.
Моє щастя – лише в моїх руках.

Jun. 15th, 2014

Френдзона

Love...

vPiHLi2jr8o

Кто извращенка?

ieyj0Sna4dE

Jun. 11th, 2014

Ч.

Я ніколи не побачу, яка ти прекрасна спросоння.
Ніколи не відчую запах присмаку твого волосся.
Ніколи не стану твоїми ліками від цього безсоння.
Ніколи не взнаю, що пережити тобі довелося.

Я ніколи-ніколи-ніколи тебе не забуду,
І вірю, що це – не пуста багатослівність.
Я вже сам для себе ніби лялька вуду:
Вганяю під шкіру голки – твою чарівність.

На блідих щоках квітнуть маки вогнем –
Безмовний знак твоєї сором’язливості.
Ти все краще й краще з кожним днем:
Ти – вже поза межами важливості.

А я до відчаю все ближче й ближче
Крокую з посмішкою на обличчі.
А воля нижче, нижче й ще раз нижче,
Коли твій голос на ім’я мене покличе.

Ти в кожній посмішці і в кожній сльозі.
В римах незугарних та в збитих ритмах
Ходиш мавкою лякливою по свіжій росі,
Створюючи перебої в моїх алгоритмах.

Jun. 7th, 2014

Отвержение искренности

Оригинал взят у zurebo в Отвержение искренности
он давился своей запретной любовью к не тому человеку.
захлебывался чувствами, мечтая однажды утонуть в них настолько, чтобы больше не открыть затуманенных желанием глаз.

до чего же трудно ему было признавать свою неправильность.
как если бы увидеть в себе иного, чуждого тебе человека.
понять, что ты теперь за пределами морали социума.
изгой, невежда, отброс, ничтожество.
за любовь не к тому.
за гарантию безответности чувств.

он расплачивался отчуждением за то, что полюбил душу, а не тело.
его избегали потому, что он сходил с ума от мельком брошенного взгляда, а не красивых платьев.
ему уже никогда не даруют возможность быть полноценным, выжигая на струнах его сердца розы предательств.
ах, если бы он только мог забыть бархатистость голоса, грубость кончиков пальцев и беззаботную улыбку в его адрес.
ведь каждая его улыбка ранила и без того истерзанную душу.
потому что улыбаться так можно лишь другу, не догадываясь о его неправильной любви.

забыть, забыть, забыть!
стереть себя, внезапно оказавшись куклой.
и улыбаться в ответ.
как друг улыбается другу.
и вовсе не таить за улыбкой, смахивающей на болезненный оскал, настоящую любовь.
то искреннее чувство, перечеркнутое моралью.

Jun. 4th, 2014

Хватит быть далеко

1r4ZeDBdrOQ

Jun. 2nd, 2014

Обнимай крепче

JStPTYTFBaQ

Jun. 1st, 2014

Сесія ^__^ –2

pThIFqNPFr0

May. 30th, 2014

Портрет патріота-націоналіста

Патріотизм чи байдужість? Націоналізм чи космополітизм? Кожна людина владна сама обирати свій світогляд. Проте, крім цього вона ще є соціальною істотою, тому у стосунках з іншими повинна не лише керуватись власними переконаннями, а й звертати уваги на думку оточуючих. Це корисно, адже той, хто закритий для сприйняття інформації ззовні, ризикує так нічого в цьому житті й не зрозуміти. Можливо, далеко не всі прагнуть побачити більше, ніж ілюзорну картинку, намальовану їх свідомістю. Проте це все одно особистий вибір кожного, про який ніхто не має права судити.
Патріотизм – це любов та відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам, а націоналізм – це ідеологія, прибічники якої вважають націю найвищою формою суспільної єдності та відстоюють її цінність в державотворчому процесі. Звучить досить пристойно. Ці поняття у своєму первісному значенні не несуть в собі ані йоти негативу, проте така вже природа людини, що вона здатна перетворити навіть найбільш миролюбну та гуманна ідею на стяг, який будуть нести в руках, йдучи на війну проти ні в чому невинних людей, на ідею, під прикриттям якої будуть знищуватись мільйони.
Проте ці судження орієнтовані на щось глобальне, а маленький світ кожної людини складається у першу чергу з тих, з ким вона спілкується особисто, навіть якщо це спілкування за допомогою технологічних досягнень, а не наживо. У мережі Інтернет можна познайомитись з безліччю цікавих особистостей. Деякі з них можуть назавжди перевернути ваші погляди на якесь явище або хоча б змусити замислитись над питаннями, про які за щоденною рутиною просто так подумати не вистачає часу.
Виявляється, патріотом та націоналістом можна бути вже в 15 років. Мабуть, це чудово, що в такому юному віці людина є настільки сформованою та цілісною натурою, що вже має ідеологічну позицію та здатна її відстоювати скрізь, у будь-якій життєвій ситуації, у розмові з будь-яким та будь-де. Навіть тоді, коли це може бути трошки недоцільно.
Мабуть, це чудово, що учень 9 класу знає історію своєї та сусідніх держав настільки добре, що може всерйоз судити про те, чому його нація є вищою та кращою, наприклад, за українську.
Мабуть, це чудово, що юний парубок настільки любить свою мову, що іншу вважає просто «дурацькою», причому «дурацькими» є як її лексику, так і написання, навіть літери. Не варто згадувати про те, наскільки кардинально відрізняється російський алфавіт від українського.
Мабуть, це чудово, що юний патріот любить свою державу настільки, що навіть президента називає так ніжно та ласкаво – Володя.
Мабуть, це чудово, що він вважає свою державу наддержавою і вже може судити  про причини, чому вона є такою, про духовні скарби своєї нації. Цитую: «А у нас мужики пьют водку и набираются сил, им вообще не страшно помирать за свою родину».
Мабуть, це страшно. Страшно, коли спілкуєшся з такою людиною і розумієш, що вона не жартує. Звичайно, можна сказати, що він просто дитина, скоро виросте та зрозуміє, що бути патріотом і націоналістом – чудово; але любити свою націю, свою державу, свою рідну мову – це ще не означає зневажати інші; інша культура або нація не є гіршими, лише тому, що не такі, як твоя.
Мабуть, це страшно. Страшно розуміти, що навколо тебе безліч таких людей. І це не лише підлітки, а й дорослі чоловіки та жінки, які мають вищу освіту, і тому можуть більш пристрасно та грамотно аргументувати ідеї, які є за своєю суттю расизмом та шовінізмом.
Це страшно, проте змушує задуматись про особливості ідеологічного виховання, про причини, які змушують людей, рівних від природи, недооцінювати когось за національними ознаками. Найголовніше – почати з себе: любити людей, нести добро, бути справжнім патріотом, любити свою Батьківщину, залишаючись толерантною та адекватною людиною.

Previous 10